Французька художниця Елен Леру, професійний дудлер Google, розповіла «Газете.Ru» про те, як ціла команда круглий рік створює унікальні дадлі і як отримати роботу в Google.
Google провела вже четвертий конкурс молодих дудлеров в Росії. Малюнок переможця на добу займе головну сторінку російського сегмента пошуковика. В цьому році конкурс був присвячений транспорту майбутнього. Перше місце дісталося семирічної Ані Фагиной з Нижнього Новгорода. Її робота «На везделетоплавоходе» з’явиться на сторінці Google 26 квітня.
Перший дудл засновники Google Ларі Пейдж і Сергій Брін опублікували на головній сторінці в 1998 році, вирішивши повідомити користувачів про свій від’їзд на фестиваль Burning Man. Згодом подібна практика прижилася, і за 18 років на головній сторінці пошуковика встигли побувати близько 2 тис. різних дудлов.
Самий перший дудл на сторінці пошуковика
Зараз у Google є постійно зростаюча команда професійних дудлеров, які створюють близько 200 дудлов в рік.
Як з’ясувалося, процес створення дадлі набагато більш трудомісткий, ніж може здатися.
«Газета.Ru» поговорила з Елен Леру, французькою художницею, аніматором і представником команди дудлеров, яка приїхала в столицю для нагородження юного переможця.
— Для початку питання: як і коли ви прийшли в Google?
— Я почала працювати в Google наприкінці грудня минулого року. Таким чином, в команді художників я вже близько п’яти місяців. Мені було дуже приємно, що Google сам запросив мене на роботу. Хлопці ознайомилися з моєю творчістю і написали мені. Спершу зі мною провели онлайн-інтерв’ю. Близько п’ятнадцяти хвилин ми поспілкувалися з керівником команди дудлеров. Після цього мене попросили зробити презентацію всіх моїх робіт. Я пройшла також через п’ять часових інтерв’ю: з інженерами, художниками і т. д. Через тиждень мені подзвонили і повідомили, що тепер я в команді. Це було супершвидко.
— Як вибираються ті чи інші свята, події або пам’ятні дати, на які згодом малюються дадлі?
— У нас досить багато джерел натхнення. Команда дудлеров збирає ідеї від співробітників компанії з різних країн, становить великий список значимих дат на рік і вибирає найбільш підходящі з них. Це по-справжньому командна робота. Зазвичай цим займаються влітку, так що поки мені не довелося взяти участь у брейнсторме. Також ми отримуємо ідеї від наших користувачів з усього світу. До речі, будь-яка людина може відправити нам свою пропозицію на proposals@google.com.
Основний принцип, за яким вибирається подія, — воно обов’язково має бути позитивним. Що-небудь захоплююче і надихає. Це головний критерій.
З іншого боку, коли ти робиш дудл про те, що знаєш і любиш, то можеш привнести своє власне бачення. Зараз я займаюся дудлом, присвяченим французькому ТБ-шоу, яке дивилася в дитинстві, і я правда в захваті від роботи.
— Скільки займає процес створення одного дадлі: від простої картинки до анімованого дадлі?
— На створення простої картинки йде, мабуть, пара тижнів. Але на інтерактивний дудл з анімацією може піти три або навіть п’ять місяців. Все залежить від того, яка кількість людей працює над ним.
На недавній дудл, присвячений Бетховену, пішло три місяці. Я не входила в ту команду, але можу сказати, що це напружена робота, яка передбачає постійний діалог художників і програмістів.
— Якщо вибирати якийсь один, то мені найбільше до душі дудл, присвячений 180-річчю Джона Венна. Він був ученим і ввів в ужиток діаграми, через які пояснював складні речі. У Google вийшов інтерактивний дудл. У ньому з допомогою двох кругових діаграм з заданими якостями можна отримати цікавий результат. Наприклад, береш групу «тварини» і «холод», а в результаті отримуєш пінгвіна.
І мене це вразило, бо мистецтво — це теж мікс ідей.
— Розкажіть трохи про команду дудлеров. Наскільки вона численна, хто в неї входить?
— У нашій команді 14 художників. Крім них є також програмісти, вони складають половину працюючих над дудлами співробітників. Наша команда постійно росте, зараз у ній близько 30-40 осіб.
— Важко виділити конкретних людей, чия творчість вплинула на мене. Напевно, більшою мірою мене надихали художники, малювали французькі комікси. У Франції взагалі дуже багато коміксів. Особливо є яталася серія про Астерікса.
Ще на мене сильно вплинула датський аніматор Міхаель Дюдок де Віт. Його роботи дуже прості, але дуже глибокі. Вони в якомусь сенсі перевернули моє сприйняття.
— Як часто буваєте в Росії? Якими поділіться враженнями?
— У Росії буваю раз у двадцять вісім років (сміється). Насправді це мій перший візит. Я приїхала тільки вчора ввечері, тому про якісь враження говорити складно. Але московське метро мене, безумовно, вразило. Воно дуже просторі і красиве. Вся московська архітектура теж дуже крута.
— Не можу не запитати вас про російській культурі. Будь артистів, художників з Росії ви знаєте і бачите для себе?
— Російська культура в цілому завжди чинила сильний вплив на світову. Всі ми знаємо Чайковського, Достоєвського, Толстого. І зараз, думаю, настав час познайомитися з їх творчістю ближче.
Оскільки я сама займаюся анімацією, то відразу зазначу і російську анімацію. Мій улюблений аніматор Юрій Норштейн, автор «Їжачки в тумані». Я люблю цей мультик, він дуже зворушливий.
— Хотіли б зняти повнометражний мультфільм?
— Хм, мабуть, так. Але що мені подобається в роботі з дудлами, так це можливість самостійно працювати над завданням. Повнометражна картина передбачає роботу лише над якимось окремим аспектом. Короткометражка дає можливість самостійно малювати картину, бекграунд і робити анімацію. У повному метрі це було б дуже важко, там обов’язково є режисер, який роздає завдання, а мені подобається бути повністю залученою в процес.